LECTIO DIVINA ІІ

 

У пер­шій книж­ці я опи­сав ме­тод LEC­TIO DI­VINA. Вив­чен­ня цьо­го ме­то­ду по­діб­не до нав­чан­ня ке­ру­ван­ня ав­то­мо­бі­лем. Спо­чат­ку шо­фер звер­тає ува­гу на кож­ний свій рух, ви­ко­нує всі дії пос­лі­дов­но і сві­до­мо. Він зо­се­ре­дже­ний на кож­ній сво­їй дії, не від­во­лі­ка­є­ть­ся і не має мож­ли­во­сті ро­би­ти щось ін­ше. Але ко­ли сис­те­ма­тич­но їз­дить, то за дея­кий час по­чи­нає ке­ру­ва­ти ав­то­мо­бі­лем ав­то­ма­тич­но, спон­тан­но, не звер­таю­чи ува­ги на свої ру­хи і дії. Мо­же без­по­мил­ко­во ке­ру­ва­ти ма­ши­ною і вод­но­час ду­ма­ти про щось ін­ше.

Щось по­діб­не від­бу­ва­є­ть­ся з лю­ди­ною, яка сис­те­ма­тич­но роз­ду­мує над Свя­тим Пись­мом, ко­ри­стую­чись яки­мось ме­то­дом. Спо­чат­ку во­на пос­тій­но за­гля­дає до книж­ки, скру­пу­ляр­но ви­ко­нує всі пунк­ти один за дру­гим. Але з ча­сом усе до­хо­дить до ав­то­ма­тиз­му, і во­на за­бу­ває пос­лі­дов­ність дій і за­бу­ває сам ме­тод. Так як і з нав­чан­ням мо­ви. Щоб опа­ну­ва­ти чу­жу мо­ву, не­об­хід­но вив­ча­ти гра­ма­ти­ку, сло­ва то­що. Але при дов­го­три­ва­лих сис­те­ма­тич­них за­нят­тях ми по­чи­нає­мо до­б­ре чи­та­ти і роз­мов­ля­ти, не звер­таю­чи ува­гу на гра­ма­ти­ку. З ча­сом гра­ма­тич­ні пра­ви­ла за­бу­ва­ю­ть­ся, але за­ли­ша­є­ть­ся вмін­ня ко­ри­сту­ва­тись опа­но­ва­ною мо­вою.

При сис­те­ма­тич­них тре­ну­ван­нях LEC­TIO DI­VINA стає без­ус­тан­ною мо­лит­вою.

У пер­шій кни­зі, за­сто­со­вую­чи лі­тур­гій­ний ме­тод чи­тан­ня, я по­єд­нав до­слі­джу­ва­ні тек­сти Св. Пись­ма з Хре­щен­ням, Ми­ро­по­ма­зан­ням і Єле­ос­вя­чен­ням, але не зміг знай­ти ви­мір Єв­ха­ри­стії. Лі­тур­гій­ний ме­тод чи­тан­ня у ви­мі­рі Єв­ха­ри­стії я зна­йшов у на­ступ­но­му тек­сті Лу­ки.