3. Бачення Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого в історії

 

Ді. 9, 3-5: „3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, 4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? 5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!”.

Зрозуміти досвід ап. Павла людина зможе лише тоді, коли сама переживе цей досвід на рівні почуттів та інтелекту. Коли отримає цей дар, усвідомить його і порівняє зі своїм попереднім досвідом відчуття божественного в молитві, в своєму єстві, в довколишньому світі.

Цей досвід – це особиста зустріч з воскреслою Боголюдиною, з особою Бога в людській природі.

Це щось інше, ніж відчуття отриманих дарів, благодатей, досвід зцілення, досвід всепроникаючої та всепрощаючої любові. Лише тепер я починаю усвідомлювати, що попередній досвід був досвідом безособового Бога, досвідом Його атрибутів, енергій, досвідом того, як Він діє в моєму житті.

До цього моменту я знав теоретично, що Бог є особою, але лише тепер мене осінило, що практичний досвід Бога розбігався з теоретичним. Я знав, що Він є особою, але не зазнавав цього. Зазнав це лише тепер.

Я тепер починаю усвідомлювати поняття неособового Бога в далекосхідних релігіях. Досвід, а правильніше, передання досвіду божественного в цих релігіях автентичне. Індійські містики передають теоретичні знання божественного, узгоджені з особистим досвідом. Навчають те, що справді пережили в своєму житті, навчають теорії, побудованій на особистій практиці. Християнські доктори і професори навчають те, що прочитали в книжках, і в чому не мають зеленого поняття, бо, здебільшого, не мають жодного досвіду божественного у своєму житті.

Досвід божественного і досвід Бога-особи – це не одне й те саме.