1. Історичний

 

„Біблія, а особливо Пятикнижжя, має таку властивість: якщо описує якусь подію і згадує якусь особу, то цю подію і особу перед очима читача ставить як образ – без додаткових пояснень, без зроблених на цю тему зауважень і без розгляду мотивів. Дуже скупо пояснюються символи, з якими не поєднують якусь окреслену символіку. Порівняння, якими користуються пророки, – виняток із загального правила.

Таким чином все залишається завжди свіжим і постійно новим для сприймання, яке залежить від духовної ревності читача і дослідника. Ми завжди можемо вникати в текст від початку; можемо своїм поглядом досягати як його глибини, так і найближчого плану; можемо занурюватись у все, що в ньому міститься; можемо в то вчуватися і цілком самостійно переживати його. Символи приховані. Віднайдення символіки належить до нас. І тому залишається багато місця для уяви, а розумові дається право мислити. Таким чином Біблія дається не стільки читати, скільки споглядати [1].

 

MEDITATIO – етап індивідуальний і в багатьох випадках дуже особистий. Тут уже не існує чіткої методики, кожна людина йде своїм індивідуальним шляхом. Навіть три фази медитації – це фази скоріше логічні, ніж хронологічні, в практичній медитації вони тісно поєднуються, переплітаються, гармонічно переходять одна в одну, стають цілістю і єдністю. Окрім того, на етапі MEDITATIO ми постійно повертаємося до попереднього етапу – LECTIO і знову проводимо філологічний аналіз інших слів тексту, входимо щораз глибше в структуру тексту, порівнюємо його з іншими текстами Святого Письма.

Велику роль у цьому відіграють не тільки наші знання, але також наша уява, фантазія, інтуїція, спонтанні асоціації.

 
    

[1] Rabin S. Philip De Vries Mzn. Obrzędy i symbole żydów. – Kraków: 1999 S . 153-154.